Огляд

< повернутися до Стандартів

Існують переконливі докази того, що передчасне народження пов’язане з більш високими ризиками негативних довгострокових наслідків. (1,2) Загалом, чим раніше народжується дитина (тобто чим коротшим є період вагітності) та чим сильніше був порушений розвиток плода під час вагітності, то менш розвиненими є органи і вищим є ризик довгострокової інвалідності. Існує консенсус щодо того, що діти, які народилися дуже передчасно (< 32 тижнів вагітності) або з тяжкими неонатальними ускладненнями, належать до групи високого ризику. (3) Таким чином, цільовими групами для стандартів, розроблених цією групою експертів, є:

• Немовлята, які народилися до 32+0 тижня вагітності; або
• Немовлята, які народилися після 32+0 тижня вагітності і мають або мали один або більше суттєвих факторів ризику, таких як:
  • ураження головного мозку за результатами нейровізуалізації, яке, ймовірно, пов’язане з проблемами з розвитком або захворюваннями (наприклад, утрішньошлуночковий рововилив 3 чи 4 ступеня або кістозна форма перивентрикулярної лейкомаляції);
  • гіпоксично-ішемічна енцефалопатія 2 чи 3 ступеня в неонатальному періоді;
  • неонатальний бактеріальний або вірусний менінгіт/енцефаліт;
  • тяжка внутрішньоутробна затримка росту;
  • відомі серйозні соціальні проблеми або проблеми в сім’ї, пов’язані з питаннями безпеки дитини.

Таким чином, рекомендовано впровадити цілеспрямовані структуровані системи спостереження і подальшої допомоги для цієї вразливої групи пацієнтів, починаючи з неонатального відділення – із плануванням виписки та підтримкою під час перехідного періоду від лікарні до дому. (4)

Програми допомоги немовлятам, що належать до групи високого ризику, можуть передбачати залучення низки фахівців з різних дисциплін. (5) Для всіх немовлят проводять спостереження за ростом, годуванням, загальним станом здоров’я, труднощами із зором, слухом і мовленням, а також когнітивним, поведінковим і моторним розвитком; за необхідності рекомендовані такі втручання, як підтримка розвитку, яка орієнтована на сім’ю, фізична терапія, логопедична (довербальна) терапія, консультування щодо харчування, ерготерапія або психологічна підтримка. (6–8) Мультидисциплінарна співпраця та координація допомоги між фахівцями в різних закладах охорони здоров’я необхідні для запобігання прогалинам у наданні допомоги та уникання зайвого дублювання послуг та лікування. (9–11) Крім того, у програму подальшого спостереження потрібно включити оцінювання психічного здоров’я, оскільки як немовлята, які народилися дуже передчасно, так і їхні батьки мають підвищений ризик проблем із психічним здоров’ям. (12,13) Також для дітей і дорослих, які народилися дуже передчасно, ймовірно, існує підвищений ризик розвитку «кардіометаболічних захворювань» у старшому віці, що робить необхідним консультування щодо здорового способу життя. (14)

Рекомендовано, щоб кейс-менеджери (фахівці-куратори) забезпечували координацію та безперервність послуги спостереження і досягнення цілей догляду та лікування й сприяли доступу до відповідних ресурсів. (15) З часом акцент допомоги змінюється з медичних проблем, годування і росту на психологічний розвиток та питання, пов’язані з навчанням, такі як поведінка та емоції, взаємодія з однолітками, братами і сестрами, а також шкільна освіта та перехід до етапу навчання в школі.

Тематична група експертів з питань спостереження і подальшої допомоги визначає стандарти допомоги та лікування для немовлят і дітей, що належать до груп високого ризику після виписки з лікарні та основні сфери оцінювання для вчасного виявлення проблем і, таким чином, уможливлення відповідних втручань та оптимального задоволення потреб у медичній допомозі з метою покращення результатів у дорослому житті.

Особлива подяка Національній службі здоров’я України, Дитячому фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та громадській організації «Ранні пташки» — Асоціації батьків передчасно народжених дітей — за переклад цих стандартів українською мовою та адаптацію відповідно до вимог GFCNI.

Стандарти